Я мало їм, чому не худну?

Ви теж, як і я, належите до тих, хто їсть небагато,  але вага не знижується? Тоді цей пост для вас.

Не буду занурюватися у наукові нетрі,  скажу просто – річ у тім, що усі ми різні, і у кожного своя швидкість обмінних процесів. Є такі, що багато їдять, як позад себе кидають,  і жоден зайвий грам до них не вчепиться. А хтось гладшає лише від того, що на них дивиться.

Що ж робити? Ділюся власним досвідом.

Ми не завжди усвідомлюємо усі прийоми їжі. Прийшли на роботу – випили лате з малеееесеньким шматочком тортика. Зовсім малесеньким.

Начебто нічого страшного,  але якщо усе перевести у калорії,  то виявиться, що той тортик – це аж 500  ккал!

Ми не поцікавилися енергетичною цінністю того ж фітнес (!) батончика без (!) цукру, яким перекусили в обід.  А його калорійність,  виявляється, така ж, як у звичайного, – висока.

Іноді ми взагалі не помічаємо, як під час робочого процесу вкинули до ротика цукерочку, горішки. Потім пообідали правильно. І повечеряли правильно. Начебто ж дотримуєтеся правильного харчування для схуднення, заморочуєтеся з  меню…  Але якщо підрахувати калорії,  то виходить – ого-го!

Наприклад, всього лише 100 г київського тортика – це аж 500 ккал! І в той же час 500 ккал – це може бути комплексний обід: салатик, м’яско, гарнір і навіть корисний десерт.

Головне правило для схуднення: ти маєш споживати калорій менше,  ніж витрачаєш. Інша справа, що ми цього  або не знаємо, або не усвідомлюємо.

Тому у таких випадках  я раджу  записувати  свої прийоми  їжі. І коли людина починає рахувати горішки, насіннячко, латешечку,  малесенький шматочок тортика, то виявляється, що ми їмо таки більше, аніж витрачаємо.

Поспостерігайте за собою пару днів на тиждень, позаписуйте усі прийоми їжі. Будете здивовані. Як я свого часу.

Олена Семеніхіна,
кандидат біологічних наук, член Асоціації дієтологів України